А з Майєю ще все з’ясує. Адже вони не просто знайомі. Ще недавно ця жінка хотіла народити від нього дитину. Він це зрозумів ще там, на березі моря. Все зробив, щоб цього не сталося. Але її палкі обійми досі відчуває на своєму тілі, а солодкі медові уста сняться йому ночами. Такої пристрасті й самовідданості від жодної жінки ще не отримував.

Розвернув машину. Було вже за північ, коли приїхав додому.

У спальню не піднявся. Не роздягаючись, упав на диван прямо у вітальні й поринув у сонне забуття. День видався насиченим подіями. Сил зовсім не залишилося…

Майя прибрала зі столу.

Зайшла у ванну, щоб приготуватися до сну. Глянула у велике дзеркало.

Руки її трусилися. В очах поселилася тривога.

Ще вчора була повністю щасливою. Нарешті отримала все, про що мріяла: люблячого чоловіка, престижну роботу, достаток.

А сьогодні?

Минуле увірвалося в її життя, наче ураган, що здатен змести на своєму шляху все. Згадала дикі пристрасні ночі в Домінікані… Серце шалено закалатало…

Вона не кохає Єгора, це очевидно. Але до нього тягне, мов магнітом. Дивне відчуття, коли від людини одночасно хочеться тікати — й кинутися їй на шию…

— Ти якась напружена сьогодні, — раптом побачила у дзеркало обличчя Макара. Він обіймав її стан і ніжно цілував шию. Повільно розстебнув довгу блискавку на спині. Плаття упало на підлогу.

Майя не витримала. Різко повернулася й кинулася пристрасно цілувати чоловіка. Жорстко… без гальм… як у Домінікані…

* * *

Стосунки Олівії і Єгора ніколи не були ідеальними. Дівчина відчувала, що її коханий зовсім не страждатиме, якщо вона вирішить їх розірвати.

Його взагалі важко було зрозуміти. Наче й не зраджував, ніхто не бачив його з іншими жінками, але й теплоти їй не дарував. А останнім часом зовсім віддалився. Спав в іншій кімнаті, практично не помічав співмешканки, наче не на одній території живуть. Дивився крізь неї, ніби та прозора була.

Закохане серце дівчини не витримувало. Якщо так піде далі — їхні відносини чекає неминучий кінець. Це вже очевидно.

Вона би вже може й не проти розриву, але останні тижні самопочуття вказувало, що в її організмі відбуваються зміни. Груди болять, голова паморочиться, солідна затримка місячних.

– Єгоре, — за вечерею спробувала поговорити. — Здається, я вагітна. У нас буде дитина.

— Так здається чи вагітна? — ліниво підняв на неї свої байдужі очі чоловік.

Олівія мовчала.

— Ну-у, — зам’ялася. — Я записалася до лікаря на завтра. У приватну клініку. Думала, може… разом… п-підемо, — несміливо попросила.

– Іди сама, — сердито буркнув у відповідь, встаючи з-за столу. — Якщо вагітна — відразу запишися на аборт.

— У тебе хтось є? — не витримала й прямо запитала, коли Єгор уже піднімався східцями на другий поверх.

Громов зупинився. Хвильку постояв. Тоді повільно підійшов до Олівії, яка ще сиділа за столом. Нахилився над нею.

— Немає в мене нікого, — злобно просичав прямо їй на вухо. — І ти мені не потрібна…

Тоді взяв ключі від авто і вийшов з будинку.

Олівія закрила обличчя руками. Її плечі здригалися від німого ридання. Душа розривалася від кохання й образи.

Наступного дня, як і планувала, сама поїхала у приватний центр акушерства і гінекології. Заїхала на стояну, припаркувалася, вже хотіла вийти з авто, коли увагу привернула знайома машина.

«Єгор? — подумки здивувалася. — Це ж точно його автомобіль. Що він тут робить?»

Спочатку закралася тепла думка, що коханий усе ж таки вирішив зробити їй сюрприз і чекає, щоб разом пройти обстеження. Але внутрішній голос підказував інше…

Ось він сидить в автомобілі, наче когось очікує. Через лобове скло видно пальці його рук, що нервово танцюють по кермові.

Майя, тим часом, не на жарт застрягла в автомобільній пробці. Вона ще не звикла до напруженого столичного руху. Колись у маленькому обласному центрі їй вистачало й п’ятнадцяти хвилин, щоб домчати на службу. А тут… Просто катастрофічно спізнювалася на нову роботу. Хоча клініка й приватна, а вона — головний лікар, не любила порушення дисципліни: ні з боку підлеглих, ні сама.

Нарешті заїхала на подвір’я медичного центру. Припаркувала машину, вийшла, клацнула сигналізацією.

— Привіт, Майє, — раптом почула з-за спини чоловічий голос. — Давай поговоримо.

Повільно обернулася й побачила Єгора.

— Що ти тут робиш? — здивувалася.

— Тебе чекаю. Вже більше години.

— Щось термінове? Я поспішаю, — помітно занервувала.

Єгор підійшов ближче. Майя зробила кілька кроків назад і відчула як спиною вперлася у своє ж авто. Далі відступати нікуди. Він наблизився впритул, одну руку поклав на автомобіль справа від Майї, другу так само зліва. Вона опинилася наче у кліщах, обличчям в обличчя зі своїм недавнім пристрасним минулим. Відчула його гаряче дихання. Завмерла.

– Єгоре, — замолилася. — Прошу, відпусти. Нас побачити можуть. Це неправильно.

— А що правильно? — боляче усміхнувся. — Розпалити пристрасть одного брата, погратися ним, а потім вискочити заміж за іншого?

— Пробач. Я не знала, що ти настільки серйозно все сприймеш… То була помилка. Ми повинні все забути, — заплющила очі.

— Помилка? — скривився, мов від нелюдського болю Єгор. — Ось як? — говорив на відстані кількох міліметрів від її обличчя. — Я, значить, помилка, а Макар — доля, так? — крізь сльози божевільно засміявся. — Здуріти можна. Я шукав тебе, — усмішка враз щезла з його обличчя. — Повсюди шукав, бачить Бог. Макара просив, щоб допоміг. А він… відмовився. Вигнав мене з кабінету. А потім…

– Єгоре, припини. Досить, — спробувала вирватися Майя. Але його руки не давали.

— Ти небайдужа до мене, — зненацька випалив рішучим тоном. — Я не сліпий. Скажи, що нічого не пам’ятаєш — і я пальцем тебе не торкну.

Але вона мовчала й лише важко дихала.

Він не витримав, спробував поцілувати, але Майя різко повернула голову убік.

— Не смій! — майже крикнула. — Я заміжня жінка. Братова жінка.

Єгор завмер.

Заплющив очі. Міцно стис повіки. Зціпив зуби.

Потім глибоко видихнув. Підняв руки й відступив назад.

— Ми не договорили, — на прощання кинув, сів у машину і поїхав.

Майя стояла, мов укопана. Навіть у найсміливіших мріях не могла припустити, що Єгор прагнутиме продовження легковажного курортного роману. Так, він був пристрасним, палким, але до чого тут кохання? А він, виявляється, шукав її? Навіть брата просив… Господи, як усе заплуталося…

Всю цю картину Олівія Туріна спостерігала з вікна свого автомобіля.

Ошелешена дівчина не могла повірити власним очам.

«Єгор — і жінка брата? — стукало в її голові. — Зрада! Підла зрада!»

Майя зайшла в приміщення.

Олівія вискочила з машини й побігла слідом. Побачила, в який кабінет та зайшла. Наблизилася, прочитала табличку: Громова Майя Матвіївна, головний лікар.

«Отакої, — здивувалася Туріна. — То вона тут працює? Це добре… — очі її хитро заблищали».

Поправила на собі пальто і постукала в двері.

— Так, — почула зсередини.

— Доброго дня, Майє Матвіївно, — спробувала усміхнутися.

— Олівіє? — здивувалася лікарка. — Якими шляхами? Сідай, — широко усміхнулася.

— Дякую, — намагалася зберігати спокій ображена дівчина. — Я записана на огляд. Ми з Єгором чекаємо дитину.

Запанувала тиша.

Обличчя головної лікарки закам’яніло.

— Віт-таю, — нарешті важко промовила Майя. — Єгор знає?

— Дивне питання, — засміялася Олівія. — Звичайно, знає. Ми повинні були разом подивитись на нашого малюка. Але він щойно телефонував, що не дочекався мене. На роботі щось термінове, мусів бігти.

— Ясно, — знов усміхнулася Майя. — Я можу допомогти?

— Ні, ні, я записана до іншого лікаря. З вами просто привітатися зайшла, — весело закінчила Туріна. — До побачення.

Майя безсило відкинулася на спинку шкіряного крісла. Заплющила очі. Робочий день тільки почався, а сил уже зовсім не залишилося.

Після обіду зайшла до лікаря, який оглядав Олівію.

— Дивна дівчина, — поділився своїми враженнями той. — Роками п’є протизаплідні таблетки, а хоче завагітніти. Спочатку треба лікувати побічні ефекти, а потім уже мріяти про дитину.

* * *

Щодалі, то наполегливіше шукав приводу для зустрічі з Майєю Єгор. Йому здавалося, що ця жінка нещасна з його братом. Чого лише вартує, що Макар заборонив їй народжувати. Але ж вона так прагне мати дитину. Саме за цих обставин їх колись і звела доля. Майя не показує цього, намагається бути вірною своєму чоловікові, але скільки так витримає? Адже працює в установі, де щодня бачить новонароджених дітей. Хіба її не болить серце? Яку любов може відчувати до свого чоловіка жінка, яка всім своїм єством, кожною клітиночкою мріє про маля, а коханий чоловік і говорити про це не хоче. Готовий навіть примусити її убити ненароджене невинне янголятко, якщо ненароком завагітніє без його дозволу.

«Так, вона точно нещасна, — вирішив Єгор. — Вийшла заміж від безвиході, тікаючи від страшної самотності. От якби ми раніше зустрілися — тепер це була би моя дружина. Щаслива жінка й мати моїх дітей. А так… Треба її рятувати!»

«Мусимо зустрітися! Я наполягаю!» — одного дня прочитала повідомлення з Єгорового номеру Майя.

«Нам немає про що говорити. Я кохаю твого брата» — відповіла.

«Готель «Ярус», 318 номер, сьогодні о 20.00. Ти прийдеш. Інакше я все йому розповім».

Майя аж задеревіла.

Ні, вона не боялася Макара. Навпаки, не хотіла робити йому боляче. Розбити серце. Найстрашнішим було глянути у його розчаровані очі, коли дізнається про її зв'язок з Єгором. Хоча це й було до нього, та й про почуття не йшлося. Яке це має значення, коли мова йде про брата.