— Круто, — сказала я заздро.

— А взагалі, — в запалі провадив розпусник, — я, здається, перепробував усе, що тільки може існувати в природі з ґалузі сексу й еротики. Світ цих знань такий великий… Одна моя подруга, ймовірно, ти її вже й бачила, але… Ні, не буду називати тобі її імені, це не так важливо, і… — «Орися» — похмуро подумала я, згадуючи вакханалію минулого року, — … задля приколу встромила собі туди шоколадний батончик, і поступово вичавлювала його, а я кусав.

— Ух, ти…

— Дуже смачно було…

— Не сумніваюся, — із цього моменту в моїх онаністичних сесіях з’явилася нова мізансцена. Втім, сприйнятливий мозок із задоволенням переварив цю інформацію та запропонував свій власний варіант:

— А ти знаєш такі льодяники «Чупа-Чупс», «кругла радість» називаються?

— То ви ними…

— Так, саме ними! — і потім, ледь спокійніше, — знаєш, із подругою дуже любимо їх отак… е-е-е… Їсти. Уявляєш, обмажеш там усе навколо як слід і потім злизуєш. А на її день народження я мрію купити таку машинку, куди вставляєш чупа-чупсину й вона там крутиться. Прикинь, скільки радості буде?

— Ух, ти… — схоже, я його таки дістала. — Зважаючи на твої збуджені інтонації і те, як очі блищать, — це було вкрай еротично. Варто спробувати якось.

— Виходить, обмін досвідом у нас із тобою можливий.

Він посміхнувся, мов повний місяць.

— А мені взагалі дуже подобається з тобою розмовляти, — сказала я.

— Ну, то які проблеми, дівчинко моя? Дивися, ось він я, тут, для тебе.

— О’кей. А тепер мені час іти купатися.

На морі розігралася невеличка хитавиця.

Було весело (якщо не зважати на забите місце від наближення до пірсу).


Я перекинула через плече свого мокрого розтягнутого купальника, мов нагай, та йшла з роздягальні повз їхнє заборонне лігвище. Танька йшла поруч зі мною. Вона ніколи не переодягалася після купання, але ми були зайняті якоюсь бесідою, і вона в кабінці тримала мій рушник. Зненацька монстр схопив її за руку, саме коли я старанно ігнорувала його, проходячи. Прошепотів щось, і вона втекла без мене до червоного поруччя. Я завмерла в нерішучості. Альхен зняв окуляри, звівся на ліктях і якось дуже дивно глянув на мене. Я позадкувала в бік Тані. Він тихо, але впевнено сказав: «Стій, зачекай».

І ось я стояла перед ним, точніше, над ним, вкриваючи його своєю тінню з нагаєм-купальником, з якого капало й текло з плеча на поперек. Я уявлення не мала, що він тут задумав.

— Ти хіба не хочеш мене поцілувати?

— Хочу, — я з легкістю сновиди хитнулася вперед і вниз.

Його тіло навкруг мого тіла — і цілий світ розлетівся на друзки. Спритна, натренована сухість. Пам’ятаю, як гублячи купальник і рушник, я щось простогнала. Пал його грудей, запах його шкіри, сила й прудка м’якість його рук.

Це неможливо ні з чим порівняти.

Коли пальці виявилися занадто близько до бічного входу в труси, я, мліючи, непритомніючи, знайшла в собі сили для розпачливого ривка, відсапуючись, витерлася тильним боком зап’ястя і прошепотіла:

— Basta! Годі, Гепарде, досить…

І, не обертаючись, рвонула геть від Диявола, а Танька за хвилину принесла мені рушник і купальник.


Картярська гра. Акт третій.

— Ну, розкажи про свого хлопчика.

— Якщо відверто, саме з ним мені й не подобається.

— І ніколи не сподобається. Мерзотнішого за цих підлітків і бути нічого не може. Хіба що діди столітні… Та й то не завжди.

— У мене ще є гуру. Йому 34 роки, — придумала я нового персонажа.

— О, це вже набагато краще. Просто чудово. Вік — це практика. Ти, виходить, сказала 34?

— Так, — «на жаль… На жаль… я не знаю, де мені його шукати…».

Зінка надійшла та почастувала цукерками. Проходячи повз Створіння, Віру, якихось свіжих дам і Альхена, який вочевидь розбещував їх, я, ніби нічого й не сталося, кинула йому один льодяник. Він спіймав його, практично не повертаючи голови.

— Твоє здоров’я!

Я зітхнула й посміхнулася.

Під зацікавлені погляди готових до збочень отроковиць він укинув мій подарунок собі до рота.

Уже краще б це була я…


«Дивно, що зіткнення двох закоханих вуст є передостанній щабель можливого зближення. Це переглянутий і позначений банком вексель для видачі повної суми. Таке значення любовного поцілунку між двома статями».

А. Фет. Про поцілунок.

Tag Funf

(день п’ятий)

Мабуть, єдиний захід, здійснений разом із татусем, але без бажання опору, а навпаки, з бурхливим захватом, — це щотижнева поїздка в Ялту по харчі. Раніше пригоди починалися з палуби катера для прогулянок і скелі, що звисла над причалом укупі з «Ластівчиним гніздом». Потім, у епоху економічної кризи, коли катери скасували, був курний автобус, який небезпечно хилився на крутих гірських поворотах, але захват завжди залишався незмінним.

Цього разу подорож мала справді стати особливою — у Цехоцьких з’явилося авто, і без будь-якої окремої плати вони погодилися брати нас із собою раз на тиждень, щоб зробити необхідні покупки.

Зінка з нетерпінням пританцьовувала біля дверей, розглядаючи в дзеркалі своє відображення в смугастій майці й білих шортах із золотими якорями. Вона готувалася до поїздки цілий ранок, як і я.

Поки татусь збирав банки й кульки, а ми сиділи в хазяйській вітальні та фарбували нігті, Зінка сама запитала мене про цього самого йога.

Я флегматично посміхнулася, дмучи на густий фіолетовий лак.

— Ти знаєш цю Оксанку, ну, білявку, подружку йога?

— Угу, — вона тягнеться до блюдечка з арахісом, намагаючись не попсувати нігті.

— Так вона не тільки його коханка, але й…

— М-м?

— Ти що, не знала, що він її трахає? І взагалі, він, виявляється, набагато розпусніший, ніж ми з тобою можемо собі уявити.

— Га? — вона натоптує рота арахісом. Лушпайка таки прилипла до нігтя.

— Він запхав їй туди кульку якусь, і вона з тим весь час тепер ходить.

Вираз суто дитячого жаху, що граничив із відразою, спотворив її обличчя.

— Діти-и-и-и! Зіної Поїхали-и-и-и! — загукала з ґанку Галина Цехоцька.


У Ялті було весело, гомінко, спекотно й хороше. Ми з татусем вийшли біля готелю «Ореанда» й подалися в своїх справах. Домовилися зустрітись біля базару, за дві години.

Nach Mittag

Поки татусь, стомлений після Ялти, спав, ми готувалися до нової авантюри. Лампочка в моєму мозку спалахнула й закліпала цим хвилюючим: «Час, уже часі».

Я цілувалася з Гепардом…

— Значить, так, — я зробила серйозне обличчя й нависла над Зінкою, що жувала арахіс, — ми зараз з’являємося на пляж і нахабно йдемо. Завдання зрозуміле?

Дівчисько енергійно закивало. Вся моя велика антигепардівська партизанська війна була для неї захопливою грою. Довгоочікувані зміни в її відсіченому від благ цивілізації провінційному житті.

По обіді я провела з нею вступну бесіду, у стислій і сухій формі передала зміст майбутньої операції. Німфетки на пляжі. Приходимо, купаємося, викликаємо приплив крові до відповідних частин тіла в декого — і йдемо собі геть. Альхен її, загалом, дико не любив і казав, що в неї ноги, як держаки від сокири, й зовсім нема талії, але… Це все умовності.

— Виходить, просто нехай позирить на нас, а ми будемо його ігнорувати.

Зіні ця ідея дуже припала до смаку, ми намазали губи однаковою помадою, причепурились і рушили на пляж.

Побачили зовсім самотнього Альхена, і, не вітаючись, підозріло близько пройшли повз нього, покидали свої речі на сусідній лежак і подалися купатись. Спершу поводилися манірно й відносно тихо, але потім, під натиском хвиль, забули про все і впереміш із водоростями викотилися на пляж, обіймаючись із медузами, гикаючи та заливаючись хихотінням.

Альхен із цікавістю поглядав на нас обох, а ми ігнорували його, точнісінько так, як того хотів татусь, волаючи до мого сумління, коли я качала права з приводу волі й підтентів’я. А ми зіграли дві партії в «дурня», потім сушили волосся, раз у раз повертаючи голови, щоб мовчки багатозначно підморгнути одна одній.

Навіть не глянули на мерзотника, що нічогісінько не розумів і був заінтригований не менше за мене, взялись за руки та вийшли з пляжу.

Додому повернулись якраз тоді, коли татусь, іще настільки сонний, щоб не придивитися до нашого поплутаного вологого волосся й хитрих облич, виходив із кімнати в кухню щоб заварити чай.

Залишається додати, що день для мене завершився на дуже оптимістичній ноті й що я виявила у ванній, на найвищій полиці, майже повний флакон парфумів «Каїр» з дивовижно нудотним ароматом. Але з огляду на мою абсолютну невкомплектованість у плані парфюмерно-косметичних засобів, дана знахідка могла неабияк стати в пригоді, якби дійшло до серйозніших рандеву.

Tag Sechts

(день шостий)

Із хрестоподібними відбитками простирадла на своїй червоній запаленій шкірі, я пленталася за татусем униз тінявою алеєю санаторного парку. Ми були заклопотані неприємною розмовою про прибуття сестри, яке вже наближалося.

Сестра. Похмуре майбутнє. Ось тоді-то пристрасті точно закрутяться в блискучу пружину. Необережно натиснеш — і відлетиш знавіснілим чортиком аж до самого Києва. Вони приїдуть за три дні на нестерпні чотири тижні. І батько — о Боже! — сказав, що спробує вселити в мене деякі moral principles, аби замислилася над тим, над чим раніше воліла не замислюватися. Що він не на жарт стурбований моїм вихованням і відсутністю будь-яких корисних зацікавлень (мої безглузді цидулки не бралися до уваги), що я перетворилася на звичайного, позбавленого всіляких амбіцій підлітка, до того ж, неохайного, забудькуватого й неосвіченого. І йому десь навіть соромно перед блискучою старшою сестрою — яка робить гідну заздрощів кар’єру в одному з іноземних банків, виховує чудову семирічну дочку (і чоловіка). А ось із молодшенькою попри закладений потенціал ні дідька не вийшло.