Насолоджуйся життям, Елізабет. Розважайся для власного задоволення — і до біса Александра. Лише передай, будь ласка, привіт моєму Лі і спробуй налагодити з ним нормальні стосунки — заради мене.

Дуже тебе люблю, Рубі


Цейлон, березень 1883 року

Ох, Рубі!

Я пишу цього листа з Коломбо, а звідси відпливає невеликий пакетбот до Сіднея. Він буде там за три чи чотири тижні. І я б там була разом із ним — якби вирішила повернутися.

Ти — просто геній обману! Лікар Маркхем, Жасмин та Квітка Персика неперевершено пошили мене в дурні. Мені навіть на думку не спало, що тебе немає на кораблі і ти зовсім не страждаєш на хитавицю, як мене запевняли. Просто я прекрасно запам’ятала, як важко маялася від цієї хвороби місіс Вотсон на «Аврорі», коли я їхала, щоб вийти заміж за Александра. Коли ми проходили через Велику Австралійську затоку, я сама почувалася кепсько, але я — досить непоганий моряк. І, як виявилося, Нелл та Анна — теж. Китаянки почувалися гірше, але Індійський океан спокійний, як сільський ставок, тому вони видужали невдовзі після Перта.

Не знаю, може, через те, що корабель перебуває в постійному русі, Анна вирішила піти. Вона трохи похитується, але тепер, коли дівчина дізналася, навіщо їй потрібні ноги, вона тільки й знає, що ходить, коли не спить. Її цуценячий жирок зник, вона стала досить стрункою та акуратною. Її улюблене слово і досі «Лі», вона його не промовляє, а пищить, хоча дедалі швидше до її лексикону додаються й нові слова — корабель, берег, канат, дим, чоловік, жінка, моряк, гавань. Саме тут, у Коломбо, вона навчилася вимовляти багатоскладові слова.

Дуже тобі вдячна за турботу про мене, але Лі вже пояснив ситуацію приблизно так, як ти її собі уявляла, — ти і я як подруги нерозлийвода. У мене коліна тремтять і підгинаються від думки про те, що скаже Александр, коли дізнається, що тебе з нами немає, але Жасмин уже віддала мені твого листа, який треба буде передати Александрову коли ми прибудемо до Англії.

Дорога Рубі, я ціню всім серцем твою жертву заради мене і прекрасно розумію твої мотиви. Обіцяю, що передам привіт Лі.

Дуже тебе люблю, Елізабет


Лондон, квітень 1883 року

Моя кохана обломщице!

Ніхто б про нас не здогадався! Якби Елізабет сама по собі не була красивою жінкою, то люди іще б могли щось подумати, але якби я познайомив свою дружину з відомими людьми і навіть якби хтось із них про нас дізнався, то однаково ніхто б нічого не зміг довести, а тому проти нас не було б застосовано жодних репресій. Насправді тут достатньо поширена практика, коли люди з вершків суспільства займаються тим, що французи називають «менаж а труа», коли і дружина, і коханка є членами того самого суспільного кола, хоча, мушу визнати, коханки завжди є дружинами інших чоловіків, а не одиначками, як ти.

Утім, це тепер не має значення. Я виконуватиму свій обов’язок і всюди супроводжуватиму мою дуже вродливу дружину — але без її найкращої подруги.

Скучаю без тебе і кохаю тебе, Александр


Лондон, листопад 1883 року

Моя люба Рубі!

Сталося дещо абсолютно незвичайне! Ти правильно розсудила і залишилася вдома, бо якщо б ти приїхала і поповзли б чутки, то того, що сталося нещодавно, ніколи б не сталося. Для Александра це теж стало повною несподіванкою.

Тепер я — леді Кінрос! Александру присудили звання кавалера Шотландського рицарського ордена, а це означає, що його титул перевищує титули Генрі Паркса та Джона Робертсона, які належать до орденів Святого Михайла та Святого Георгія. Королева Вікторія нагородила його рицарським званням особисто на приватній церемонії. Звісно, Александр з цієї нагоди купив мені набір брильянтів. Згідно з традицією, треба ходити в білому і носити в зачісці біле страусове перо. Я відчула себе однією з тих яскраво прикрашених коняк, які тягнули карету Попелюшки на бал. Скоріш за все, Александр став кавалером шотландського ордена через те, що він шотландець і дружина його теж шотландка. Стара королева любить шотландців, але ходить чутка, що одного шотландця вона любила набагато більше за всіх нас, шотландців.

Лондон — жахливий, але й цікавий. Будинок, що його орендував для нас Александр, величезний та пишний, мебльований так, як колись Кінрос-гаус, — плюш, парча, кришталеві люстри. Там є навіть телефон — можеш собі уявити? Мої дві дівчинки мають своє власне крило; Александр найняв для Нелл наставника — сімнадцяти- чи вісімнадцятирічного сина каноніка англіканської церкви. Вона його не любить, але визнає, що він досить ерудований. Анна вже здатна досить подовгу ходити, хоча Джейд часто бере на прогулянку пристрій, що називається «штовхалка», — такий собі брезентовий возик на коліщатах та з ручками. Ми маємо підкладати в нього підгузники, бо Анна й досі мочиться, але вже давно не вкакувалася.

До речі, стосовно Анни. Її оглядали численні лондонські світила невропатології, включно з містером Гюлінзом Джексоном та містером Вільямом Говером. Вони ретельно її оглянули і, за словами містера Джексона, «не виявили жодного локального патологічного процесу», який би призвів до її деменції (так тут по-науковому називають слабоумство). Звідси я зробила висновок, що ураженим є увесь її мозок. Однак той факт, що вона спромоглася набути певного лексикону і стала ходити, дає підстави панам Джексону та Говеру вважати, що Анна, коли виросте, стане «простодушною», тобто чимось на кшталт сільського дурника. А найгіршим є те, що, за словами більш говіркого містера Говера, її тіло продовжуватиме розвиватися нормально — тобто у неї будуть менструації, виростуть груди і все таке. Вони винуватять не спадковість, а умови при народженні.

Але я збрехала Александру, який є настільки зайнятим, що довірив мені самій зустрітися з невропатологами. Містер Говер сказав мені, що, на його думку, третя вагітність — як же легко вони оперують словами — не призведе до токсикозу. Він припускає його виникнення, але його приголомшливий набір інструментів, які допомагають контролювати кров, серце, судини і бозна-що іще, дозволяє йому зробити висновок, що здоров’я моє останнім часом поліпшилося. Він гадає, що строга дієта з фруктів, овочів та чорного хліба без масла допоможе мені уникнути набряків під час вагітності. Але я так і не наважилася сказати про це Александру.

Не те, щоб мені не хотілося дітей, Рубі, просто я не можу наважитися поновити виконання свого подружнього обов’язку. Якби він дізнався про висновок містера Говера, то знову примусив би мене до отого життя, і я би просто збожеволіла.

Будь ласка, не виказуй цієї таємниці! Мені просто треба було з кимось нею поділитися, а окрім тебе — немає з ким.

З любов’ю, Елізабет


Кінрос, січень 1884 року

Моя люба Елізабет!

Я надійно збережу твою таємницю. Мені ж самій від цього буде краще, еге ж? До того ж сер Едвард Вайлер сказав, що другого токсикозу в тебе не буде, а він все ж таки трапився, їм добре говорити і робити припущення, цим чоловікам, бо не їм же виношувати та народжувати дітей, еге ж?

Ти нічого не згадала про Лі. Ти бачила мого котика? Та він, мабуть, уже не котик, а справжнісінький тигр. Але для мене він завжди залишиться котиком-муркотиком.

З любов’ю, Рубі


Кембридж, квітень 1884 року

Моя прекрасна мамо!

Сер Александр Кінрос (оце так потрясіння!) виділив гроші на започаткування нової металургійної лабораторії — на превелику радість нашого університету Оскільки з Ліверпуль-стрит до Кембриджа ходить потяг, сер Александр регулярно до мене навідується; якщо в Ньюмаркеті в суботу проводяться кінські перегони, то ми йдемо туди удвох — не стільки щоб пограти на перегонах, скільки щоб на коней подивитися, хоча якщо він робить ставки, то зазвичай виграє.

До мене навідалася леді Кінрос. Оскільки я не зміг прийняти її як слід у своїй квартирі на Паркерз Піс, я запросив її на чай до кімнати відпочинку, де вона зустрілася з моїми приятелями. Ти б нею пишалася. Я — так точно пишався. На ній було лавандово-синє плаття, невеличкий модний капелюшок з перами, тугі лайкові рукавички та напрочуд елегантні черевички. Своїм добрим знанням жіночої моди я зобов’язаний Шарлотті, моїй райській пташці, яка в салоні модистки інколи витрачає грошей більше, аніж іспанська графиня.

Мені здається, що Елізабет стала менш замкнутою, бо вона посміхалася хлопцям і з ентузіазмом та гумором підтримувала розмову. До того часу, коли вона пішла, всі мої знайомі встигли в неї закохатися. І це кохання вже породило рядки поганих віршів та іще гірші сонати для фортепіано. Оскільки кембриджський район Бекс являє собою море прекрасних жовтих нарцисів, ми влаштували Елізабет пішу екскурсію аж до Кему, де побожно посадили її в карету.

Свій другий рік у Кембриджі я закінчу з відмінними оцінками з усіх предметів. Я тебе люблю і страшенно за тобою скучаю, але чудово розумію, чому ти залишилася в Кінросі. Ти — просто чудо, мамо.

Усе моє кохання — тобі.

Твій котик Лі


Кінрос, червень 1884 року

Дорогі Александре та Елізабет!

Не знаю, де застане вас мій лист тепер, коли ви подорожуєте в Італії, особливо через те, що, наскільки я можу судити, тамтешня пошта є дуже ненадійною. Іще одна країна, котра, як і Німеччина, намагається об’єднатися. Сподіваюся, що ви не встрягнете в якусь революцію чи щось подібне!

У нас погані новини. Чарльз Дьюї пішов у кращий світ тиждень тому і був похований у своєму маєтку. Смерть сталася раптово і, як розповіла мені Констанція, майже безболісно. Його серце зупинилося тоді, коли він сьорбав своє односолодове віскі. Він помер зі смаком свого улюбленого напою на губах та щасливим виразом на обличчі. Я страшенно засмучена, коли я пишу ці рядки, мої очі повняться слізьми. Він був такий веселий та бадьорий, так любив життя і радів йому! Якщо рай і справді є таким, яким його зображають біблійні фанатики, то йому там напевне буде страшенно нудно. Констанція теж такої думки; вона й досі відпускає фривольні жарти з приводу його бакенбардів.