А коли Квінн вручив Джекові диплом, який виписав для нього, очі обох чоловіків зволожились. Квінн потис хлопцеві руку, поклав другу йому на плече, і його очі наповнилися слізьми, коли він обняв його.

— Це все так чудово… мій друже… так чудово…

Джек був такий зворушений, що навіть не міг як слід говорити. Він лише кивнув. Більше ніхто за все його життя не був таким добрим до нього, хіба що Меггі. Обоє стали для нього дорогими друзями, і він знав, що ніколи не забуде Квінна, бо той відкрив йому незвідані обрії. Його життя змінилось безповоротно. Мішель мовчки дивилась на них і поцілувала Джека, коли той сів поряд із нею. Вона з благоговінням дивилась і на Квінна, і на Меггі. А їм дівчина видалась дуже молоденькою. Їй було тільки двадцять чотири, але важливо було те, що вона глибоко закохалась у Джека і дуже захоплювалась ним.

Після чергового келиха шампанського Квінн запросив Джека пройтися по палубі, поки дві жіночки розмовляли. Меггі відчувала, ніби розмовляє з дочкою. Мішель тільки-но закінчила медучилище, а Джека сприйняла як щасливий сон, котрий справдився.

Джек із Квінном пішли до верхньої палуби, а потім довго сиділи й мовчки дивились на зорі. Тепер Квінн хотів поговорити з Джеком.

— У мене є одна думка, якою я хочу поділитися з тобою, — розпочав Квінн, запалюючи сигару й дивлячись на попіл, який полетів у темряву. — Це, чесно кажучи, пропозиція, яку ти, я думаю, приймеш. — Звучало так, ніби це було щось цікаве для Джека, а вірніше, для них обох, якби він погодився. Квінн розраховував на нього, і то був найбільший дар, який він міг йому запропонувати. — Я зараз набираю команду на мій новий корабель. Усі вони приїдуть у вересні на випробування, і я збираюся попросити тебе… або запропонувати тобі… Я сподіваюсь, ти приєднаєшся до нас.

— На час випробувань? — Джек виглядав ошелешеним, а Квінн розреготався низьким і задоволеним сміхом.

— Ні, мій друже. Як член команди «Нічного польоту». Ти міг би зійти на борт як учень матроса. А якщо ти вивчишся ходити під вітрилами так само швидко, як ти вчишся усього іншого, то невдовзі станеш капітаном.

— Ви це серйозно? Я маю на увазі щодо команди?

На якусь мить Джекові захотілося спакувати валізи й піти за своїм улюбленим учителем, але хлопець швидко повернувся до реальності й розчаровано глянув на Квінна.

— У тебе все вийде. Я знаю, ти все зможеш. — Квінн неправильно зрозумів те, що побачив на його обличчі. — Це може стати справою твого життя.

— Знаю, що може, — спокійно відповів Джек, — або могло б. Але я не можу, Квінне.

— А чому ні? — Квінн був вражений і вельми розчарований. Він очікував, що Джек подумає на цю тему й нарешті спокуситься. Він, зрештою, й радий був би, але Квінн змінив життя Джека більшою мірою, ніж він сам усвідомлював. Можливо, навіть більшою мірою, ніж хотів того.

— Я збираюсь учитись у коледжі. Я хочу колись отримати диплом. Зараз я беру участь у програмі для архітекторів. Збирався розповісти вам про це під час вечері, але забув, бо був такий схвильований своїм дипломом. У мене попереду довга дорога. Я хочу одного дня стати архітектором. Без вашої допомоги я б ніколи про це й не подумав. Адже я розпочинаю дуже пізно. Тож тепер не можу втрачати рік, подорожуючи з вами по світу, хоча, чорт забирай, мені б дуже хотілося. — Він говорив це абсолютно щиро.

— Якби я знав, то не вчив би тебе читати, — палко відповів Квінн із сумною усмішкою, у якій світились і гордість, і водночас розчарування. Він так хотів, щоб Джек поїхав із ним! Як він був переконаний, що Меггі брати не варто, так само хотів бачити Джека під своїм крилом як матроса. Одначе плани Джека справили на нього враження. Джек навіть ніколи не говорив йому, що подав документи до коледжу.

— Я буду вчитись там дуже довго, поки зможу закінчити його. Можливо, мені на той час виповниться сто років. Але я все одно збираюсь учитися на вечірньому й заробити стільки балів, скільки зможу. До того ж маю продовжувати працювати. Однак, — він якусь мить вагався, — Мішель і я тільки-но заручились. Ми збираємось одружитися на Різдво.

— Господи, який ти заклопотаний! І коли це сталося? — Квінн був справді дуже здивований і засмутився з приводу того, що має відмовитись від своєї мрії взяти Джека з собою. Це було б для нього щось ніби пливти на кораблі разом із сином. Але він мусить поважати право Джека здійснювати свої власні мрії.

— Це сталося того тижня, коли ви були в Голландії.

— Гаразд, тоді мої вітання вам.

Він простяг свою руку й потис Джекову і раптом відчув біль утрати, ніби його син іде з дому і не лише збирається до коледжу, а й одружується. Але Квінн мав прийняти цю ситуацію, і двоє чоловіків рушили назад до жінок. Квінн із сумом глянув на Меггі. Вона ще не знала, про що він просив Джека, але по його очах вона бачила, що все йде не так, як йому хотілось би.

— Третій мушкетер з нашого клубу п’ятничних вечер має для нас важливе повідомлення, — урочисто сказав він, намагаючись грайливою поведінкою притамувати щойно відчуте зніяковіння й випиваючи шампанське за чотирьох. — Наш Джек не тільки збирається навчатись у коледжі, — сказав він Меггі, яка слухала із непідробним зацікавленням, — він збирається ще й після закінчення отримати диплом державного зразка. А ще — він і Мішель збираються одружитись на Різдво.

Молодий наречений зашарівся, коли Квінн вимовив ці слова, а Меггі аж скрикнула з радості. Вона поцілувала спочатку Джека, вітаючи його з досягненнями, а потім їх обох із приводу заручин. А Квінн підбадьорював себе новим келихом шампанського та бренді. Молода пара пробула з ними до першої, а потім від’їхала. Коли вони лягали в ліжко того вечора, Квінн виглядав сумним. Меггі вже зрозуміла причину зажури.

— Ти хотів запропонувати йому місце в команді на твоєму кораблі, правда? — лагідно спитала вона, поки Квінн одягав піжаму.

— Звідки ти знаєш? — він глянув на неї з подивом, а потім ліг на свою подушку.

— Я знаю тебе. Я подумала, про що ти міг би з ним говорити. Це було б непогано для нього, але, розумієш, ти сам відкрив йому інші обрії. Те, чим він збирається займатись, — це чудово для нього. Ти дав йому те, що було йому потрібно для кращого життя, якого він ніколи б не мав, якби не зустрів тебе. Кращого, ніж ходити під вітрилами.

Вона посміхнулася Квіннові, відчуваючи до нього більше любові, ніж будь-коли. Вона любила і його вразливість, і шляхетність, і його добре серце, попри все. В іншому розрізі його життя він не був видний людям саме з цього боку. Але то був чоловік, якого вона знала і якого кохала, і він же став учителем Джека. Це не той чоловік, якого знали його колишні партнери по бізнесу, і навіть не той чоловік, якого знала Джейн і ненавиділа власна дочка. Той Квінн, яким він став зараз, слухався передусім свого серця і, попри свою величезну владу й силу, міг скоритись і в результаті ставав величнішим, аніж був раніше.

— Ти розчарований? — спитала вона його.

— Егоїстична частина мене — так, розчарована, але я водночас і радий. Гадаю, навчання в коледжі піде йому на користь. А як тобі Мішель? Вона сподобалась тобі?

— Вона дуже мила й по вуха закохана в нього. — Насправді вона видалась Меггі надто молодою, але в певному сенсі Джек був таким самим. Вони були однаково невинні й наївні, і Меггі думала (або принаймні сподівалася), що вони будуть щасливі.

— Потрібно ще багато чого, — мудро зауважив Квінн і підкреслив: — Треба ще багато чого, щоб жити в шлюбі.

Тепер він почав дуже цінувати мистецтво бути чоловіком для жінки, — те, що він свого часу робив так погано, а тепер дуже добре це усвідомлював.

— Мабуть, таки потрібно, — по-доброму підтвердила Меггі, — та, напевне, що напочатку потрібно найбільше, так це довіряти собі та одне одному.

— Я знаю себе занадто добре, щоб коли-небудь іще раз довіритись собі, — сказав він, повертаючись і дивлячись на неї. — Одначе я довіряю тобі, Меггі, — вимовляючи ці слова, він дивився на неї зворушливо, наче з глибини свого серця.

— Ти маєш рацію, якщо довіряєш мені. І я довіряю тобі, Квінне. Повністю. — Коли вона промовила це, він подумав, що хоче сказати їй не робити цього.

— Не думаю, що це розумно з твого боку. А що, як я зроблю тобі боляче? — Він знав, що так буде, коли він залишить її. Але Меггі охоче розпочала їхні стосунки, знаючи, які правила гри і яким буде фінал.

— Боляче ти мені не зробиш, — чесно сказала вона, — принаймні свідомо. Мені буде сумно, коли ти поїдеш, дуже сумно. Я це знаю. Але ти не зробиш мені боляче — це велика різниця. Ти не брехав мені, не виставляв себе у неправдивому світлі, ти не робив нічого такого. А саме це завдає людині болю. Все інше — то житейські нещасні випадки, яких ніхто не може передбачити і яким ніхто не може запобігти. Що буде, те й буде. Не можна дати ніяких гарантій, що і як складеться між двома людьми, Квінне. Ти можеш тільки намагатися робити найкраще. — Але його вбивало й роз’їдало зсередини усвідомлення того, що він не робив цього. А тепер нічого не можна змінити, годинник назад не піде. Джейн робила все якнайкраще. І Меггі так само, він добре усвідомлював це, знаючи її. А він не робив. І чоловік Меггі не робив. І все, що лишалося Квіннові, — це жити з цим. Він ніколи не зможе викинути зі своєї пам’яті той біль, якого він завдав тим, хто любив його. І він не хотів, щоб Меггі стала ще однією причиною його мук, навіть коли вона сама того хоче. Він бажав для неї більшого, навіть якщо для того треба було захистити її від самого себе. Квінн вважав, що не вартий її кохання. Так само відчував, що не був вартий кохання Джейн. Її щоденники і той біль, який він прочитав у них, були свідченням того. — Не будь таким суворим до себе, — сказала Меггі, пригортаючись до нього в темряві.

— А чому? Не будь такою благородною зі мною, — зажурено відповів він.