Цур йому!.. Цур тій історії. Вона справила на мене гнітюче враження. Що вже плутана — краю немає! До того ж іще й безпорадна, як мала дитина, як театральна вистава без художника, без декорації, як добра пісня у виконанні пройдисвіта-шарманщика.

І, якщо дозволите, я порівняю ще. То була звичайнісінька калюжа серед вулиці, що попала під промінь сонця. Ніякий будівник не обточував її берегів, не дбав за її красу. Її стало видно такою, як вона є… коров'яча ратиця, недокурки, сміття і брудна вода! І головне — усе розкидане, як того хотів випадок, стихія…

Втім, усе ж доводиться жалкувати, що Радивона спіткала ця історія. Жалкувати бодай із тих міркувань, що чоло його вкрилося зморшками.

Нині він працює на виробництві, безперечно, вихворів і ні про що не згадує. Але інколи губи його мимрять: для чого те трапилось?.. А хто подасть відповідь? Та чи й можна ж відповісти на таке запитання: для чого людина підковзнулася на вулиці й упала? Річ лише в тому, як поставилися до того перехожі, — чи всміхнувся хто, чи допоміг хто встати?..


Друкується за виданнями:

Донченко, Олесь. Золотий павучок: [Повість]. — [X.]: ДВУ, 1928. — 141 с.

Минко, Василь. Беладонна [та інші оповідання]. — [X.]: ДВУ, 1929. — С. 5—93.

Брасюк, Гордій. Донна Анна: [Роман]. — К.: Сяйво, 1929. — 300 с.

Голота, Петро. Бруд: [Повісті й оповідання]. — [X.]: Рух, 1929. — С. 5—199.

Ванченко, Петро. Повість без назви. — X.: Рух, 1930. — 112 с.


Перелік ілюстрацій:

Олесь Донченко. 1920-ті роки // Харківський літературний музей.

Василь Минко. 1920-ті роки // Харківський літературний музей.

Гордій Брасюк // З порога смерті: Письменники України — жертви сталінських репресій / Упор. Олекса Мусієнко. — К.: Радянський письменник, 1991. — С. 74.

Петро Голота. 1920-ті роки // Харківський літературний музей.

Петро Ванченко. 1929 рік // Центральний державний архів-музей літератури й мистецтва України. — Ф. 271. — Оп. 1. — Од. зб. 35. — Арк. 8.

Інформація видавця

УДК 821.161.2-82

ББК 84 (4 УКР) я 43

Б 43


В оформленні використано обкладинку № 6 (8) журналу УЖ роботи Івана Падалки

Упорядник: Ярина Цимбал


Редактор: Олександр Стукало

Коректор: Ірина Давидко

Дизайн та верстка: Микола Койдан


Б 43 Беладонна. Любовний роман 20-х років. — К.: Темпора, 2016. — 808 с.

ISBN 978-617-569-268-4


© Темпора, 2016


ЗМІСТ

Ярина Цимбал. Біологія понад усе! …7

Олесь Донченко …19

         Золотий павучок …23

Василь Минко …127

         Беладонна …130

Гордій Брасюк …205

         Донна Анна …209

Петро Голота …509

         Бруд …514

         Розвага …595

Петро Ванченко …703

         Повість без назви …707



Беладонна. Любовний роман 20-х років

Упорядник: Ярина Цимбал

Редактор: Олександр Стукало

Коректор: Ірина Давидко

Верстка та дизайн: Микола Койдан


Підписано до друку 01.04.2016. Формат 60x84/16

Папір офсетний. Друк офсетний. Гарнітура Арно Про

Умовн. друк. арк. 47,13. Облік.-видавн. арк. 30,59

Замовлення № 16-086.


ТОВ «Темпора»

01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 32, оф. 4

Тел./факс: (044) 234-46-40

www.tempora.com.ua

Свідоцтво про внесення до державного реєстру: ДК № 2406 від 13.01.2006


Віддруковано:

ТОВ «Друкарня «Бізнесполіграф»»

02094, м. Київ, вул. Віскозна, 8

Тел./факс: (044) 503-00-45

Свідоцтво про внесення до державного реєстру: ДК№ 2715 від 07.12.2006


Дама розгорнула книгу й не читала її, а щось думала або з цікавістю дивилась, як щітки хлопчика-чистильника швидко бігали по Анатолевих туфлях. Коли Анатоль зиркнув на неї, вона якраз перекладала ногу на ногу й розгорнула книжку. Верхня нога була надто товста. Всі м'язи її роздушились об спідню ногу. Ця нога й турбувала найбільше Анатоля. За цю ногу він ладен був дати що завгодно.

Ніч, як темний світ німий. Ніч, як чорна казка про сон. У місті ніч обвішана золотими коралями — місто залите електричним золотом. Ніч гойдає сном, синьо-чорним, голубим сном, прохолодою. Де-не-де ходять, як неприкаяні, жінки, чоловіки. Вулиці, як порожні кімнати, а по них самотньо іноді проторохтить візник. Процокають копита, наче хтось нігтями по зубах.

Бачиш, не так і страшно бути повією. Ти навіть і не помітила, як ти була повією. Так просто, наче жила з одним чоловіком, він тебе покинув, ти одружилася вдруге, ти можеш так само знайти й третього, й четвертого. Адже ж буває так, що виходить якась жінка заміж за п’ятого? Яка різниця, коли я виходжу заміж кілька раз на тиждень? Хіба не все одно, чи одного мати, чи кількох? Хіба не однаково, чи один тебе утримує, чи кілька, чи одного ти відчуваєш, чи кількох? Жити з одним весь вік — яка нудота.

Нік підло затуманював їй очі, щоб зробити з неї культурну куховарку й пристойну самицю. Насправді на світ треба дивитись зовсім не тими очима, що дав їй Нік, бо й сам він дивиться іншими очима. Він носить магічне слово «мораль», щоб забезпечити за собою вигідніше становище власника. Він іще не знає, що у неї, крім таланту бути вірною, криється ще більший талант — чесно зраджувати. Ганна тепер не відстане від віку. Вона відсьогодні так закрутиться в коловороті втіхи, що тільки бризки полетять каскадами.